Ужгородська команда «Тяп-ляП»: «Бувало таке, що з дому виносили останні речі»

Учасники відомої гумористичної команди «Тяп-ляП» в ексклюзивному інтерв'ю для 0312.ua поділилися враженнями від участі в проекті «Ліга сміху», та планами на майбутнє.

Чому ви вирішили взяти участь у проекті «Ліга сміху»?

Валерій Митейко: Ми вже не вперше беремо участь у цьому проекті. В попередній раз ми зазнали фіаско.

Ігор Кривошеєв: Я не вважаю, що це було фіаско. Ми просто виступили в цікавому жанрі, і нам на здалося, що це може зацікавити такий проект, як «Ліга сміху». Це був експериментальний формат, який не дуже сподобався редакторам. У минулому році це був перший фестиваль, ніхто не знав, чого очікувати. І, відповідно, ми не потрапили до телепроекту, а потрапили в регіональний проект у Києві.

Які у вас враження від участі в «Лізі сміху»?

Олександр Шевелюк: Ми бачили Зеленського (посміхаються, - авт.).

Ігор Кривошеєв: Насправді, нам було досить страшно. Також це важко емоційно та фізично. Графік роботи такого проекту досить складний. До самого моменту телезйомок, практично, дві доби ми не мали часу на сон. Після цього добре виглядати в кадрі досить складно.

Що відчуваєте тоді, коли виходите на сцену?

Валерій Митейко: Кожен з нас переживає це по-своєму. Завжди є трохи хвилювання. Коли ти зовсім спокійний, виступ не буде вдалим. До того ж, хвилюєшся не тільки за себе, а за всю команду. Думаєш, щоб ніхто нічого не забув, щоб все пройшло добре, щоб глядачі посміхалися. 

Як ставитесь до алкоголю перед виступом?

Ігор Кривошеєв: Коли ми граємо в сценічних лігах, наявність алкоголю глядач може не помітити. Але в телепроекті, де твоє обличчя знімають крупним планом, навіть 25 грам алкоголю буде помітним. Тому там дуже жорсткі правила, щодо невживання алкоголю. Хоча ми якось винесли пляшку алкоголю на сцену, але це було за сценарієм, і ми його не вживали. На фестивалі, до речі, була команда, яка прямо на сцені випила пляшку коньяку. Команда називалася, здається, «Під коньячок». У них був номер, де вони за кілька хвилин випивали пляшку. Дивно, чому вони в телеформат не потрапили? (посміхаються, - авт).

Чим друга спроба була краще за першу, і ви потрапили в «Лігу сміху»?

Ігор Кривошеев: Мабуть, досвід. Ми рік виступали все-таки в регіональній лізі. Рік працювали над вдосконаленням матеріалу. Це робота з редакторами, з людьми, які мають десятилітній стаж в написанні сюжетів для гумористичних програм. Вони постійно дають нам свої поради, рекомендації, а ми намагаємося їх виконувати.

Валерій Митейко: У першу чергу, хочемо подякувати нашим регіональним редакторам, авторам проекту «Країна У», Сергію Бібілову та Ільї Дерманджі. Ми їм вдячні за те, що вони допомогли нам стати кращими.

Хто займається написанням ваших сценаріїв?

Ігор Кривошеев: Цим займається наша команда «Тяп-ляП». Одне з основних правил в «Лізі сміху» - сценарієм має займатися саме команда.

Чим керуєтесь в першу чергу під час написання сценаріїв?

Валерій Митейко: Актуальними темами на даний час. І, звісно, в кожного з нас своя муза.

Олександр Шевелюк: Для нас головне, щоб було смішно. Яка саме тема: політична, побутова, не важливо. Головне, щоб було смішно. А в тому, щоб було смішно, нам, звичайно, допомагають редактори. Команда «Тяп- ляП» плюс редактори – запорука успіху.

У виступах використовуєте закарпатський діалект?

Ігор Кривошеєв: Протягом року в «Лізі сміху» ми часто робили акцент на діалект. Були навіть цілі виходи присвячені закарпатській тематиці. Просто в телепроекті в цьому сезоні ми ще не встигли навіть пограти. В нас був чотирихвилинний фестивальний виступ. Це дуже швидкі, короткі мініатюри. Там особливо не розіграєшся з діалектом. Для того, щоб розкрити весь колорит Закарпаття, необхідний великий номер.

Валерій Митейко: Люди дуже часто дивуються, чому західноукраїнська команда спілкується й виступає на російській.

Ігор Кривошеєв: Так, це перше запитання, яке задав нам за кулісами Володимир Зеленський.

Із кимось зі членів журі «Ліги сміху» ви познайомилися особисто?

Олександр Шевелюк: Я з Ласточкіним один раз поздоровався (посміхається, - авт.).

Полякова захотіла поздороватися, але ми втекти. Якщо чесно, то ми з тренером, навіть, толком не познайомилися.

У мережі інтернет є ваше спільне з тренером фото, тому й хотіла вам задати питання про нього, але ви мене випередили.

Олександр Шевелюк: Так, і ми теж бачили це фото (посміхається, - авт).

Валерій Митейко: Я вважаю, що наш тренер, це найкращий варіант, який нам міг випасти. Це людина, яка любить працювати. Він не гастролює, як Потап, якого весь час нема. Він нам одразу сказав, що ми маємо багато часу приділити спілкуванню з ним. Будемо їздити до нього в Київ.

Олександр Шевелюк: Він сказав що, можливо, приїде в Ужгород.

Ви маєте спонсорів?

Валерій Митейко: Для поїздки на фестиваль нам допомогли певні люди, зокрема Федір Шандор. Це людина, яка живе Закарпаттям. Чим далі, тим наші фінансові потреби дуже збільшуються.

Ігор Кривошеев: Насправді, брати участь у подібному проекті дуже дорого.

Наскільки для вас є важливою фінансова сторона того, чим ви займається? Ви б це робили, якби вам це не приносило прибуток?

Ігор Кривошеєв: На такому серйозному професійному рівні ми б не могли займатися без фінансування. Тому, що це справді дуже дорого. Ми не говоримо про проживання в тих містах, куди їдемо з виступами. Фонограма, вся музика має бути авторською. Не можна просто завантажити трек з інтернету й обрізати його так, як нам зручно. Цим має спеціально займатися композитор.

Валерій Митейко: На запитання, чи займалися б ми цим без грошей. Кожен з нас грає в цю гру понад 10 років. Туди вкладається все те, що в нас є. Це - наше життя. Бувало таке, що з дому виносиш останні речі.

Олександр Шевелюк: Це як хвороба, тільки в хорошому розумінні цього слова.

Валерій Митейко: До цього ми 10 років займалися без грошей. А тепер нам потрібні гроші. Люди, ви чуєте? (посміхається, - авт.).

Олександр Шевелюк: Ігор, наприклад, з дому виніс пальто. Тепер в Ігоря нема пальта.

З почуттям гумору народжуються, чи його можна розвинути?

Олександр Шевелюк: Ви тут такі серйозні питання задаєте...

Валерій Митейко: З почуттям гумору треба народитися. Чи можна його вдосконалити? Можна, але в нас не виходить.

Олександр Шевелюк: Я не знаю, я аж розгубився.

Є люди, на кого ви рівняєтесь?

Валерій Митейко: Фредді Мерк'юрі - наша муза.

Ігор Кривошеєв: Якщо серйозно, то в нашій сфері багато професіоналів, роботою яких ми захоплюємося.

Олесандр Шевелюк: Нє сотворі сєбе куміра.

Ігор Кривошеєв: Ми просто знаємо, як це працює. До прикладу, нам подобається Іван Ургант. Це комік, у якого найсмішніше шоу. Але ми розуміємо, що над цим шоу працює 30 людей. Тому, ми не можемо сказати, що нам подобається Іван Ургант. Нам подобається результат роботи тих 30 людей.

Олександр Шевелюк: Нам ще подобається циганка Моргіта, що ходить по Ужгороду. Вона наш кумир місцевого масштабу.

Це правда, що хлопці мають краще почуття гумору, ніж жінки?

Олександр Шевелюк: Так сталося історично, що чоловіків у гумористичних проектах більше, ніж дівчат.

Ігор Кривошеєв: Хлопцям краще виглядати придурком на сцені.

Валерій Митейко: Ні, якщо трохи випити, то дівчата починають плакати, а хлопці, навпаки, сміятися.

Олександр Шевелюк: Дівчина має, або в мініатюрі грати, або колишньому дзвонити.

Хіба хлопці не телефонують?

Олександр Шевелюк: Колишньому? Ні. Хоча ми близько до Европи.

Які на, вашу думку, найбільші професійні досягнення?

Ігор Кривошеєв: Участь у національному телепроекті.

Які у вас подальші плани?

Ігор Кривошеєв: Натішитися Ужгородом протягом 18 днів, які нам залишилися. Тому, що ми їдемо на зйомки 1/8 «Ліги сміху».

Валерій Митейко: І за два тижні нам дуже важливо знайти спонсорів.

Як проведете ці 18 днів?

Ігор Кривошеєв: У роботі, адже на нас чекає серйозне випробування, і ми хочемо довести, що чогось варті.

Дякую вам за дійсно цікаву розмову, та бажаю досягти успіху!