Кінострічка закарпатця В'ячеслава Бігуна "Пенальті правосуддя"

Її представлено загалом на 20 кінофестивалях у 14 країнах світу. 

Перший варіант фільму «Пенальті правосуддя» було створено ще в грудні 2013 року. Прем'єрний показ нового релізу стрічки успішно пройшов 24 червня 2014 року в столиці Європи – Страсбурзі, відтак – 12 липня того ж року в Тячеві.

Згодом фільм було відібрано за конкурсом на такі відомі міжнародні кінофестивалі, як МКФ «Молодість» (Україна), «Один Світ» (Чехія, Словаччина), «Фестиваль кіно та прав людини» (Франція), Let's CEE (Австрія), CineDOC (Грузія) та goEast (Німеччина). На 11-ти з них фільм представлено як самостійний, на 9-ти – як частину альманаху Ukraine_Voices, разом із іншими фільмами українських режисерів. Фільм демонструвався й в Музеї німецького кіно у Франкфурті-на-Майні. Він зацікавив кінокритиків, показ висвітлювався й на телебаченні. Загалом фільм «Пенальті правосуддя» вже показано в 14 країнах: Австралія, Австрія, Грузія, Індія, Малайзія, Мальта, Нідерланди, РФ, Словаччина, Туреччина, Франція, ФРН, Чехія та Україна.

Фільм «Пенальті правосуддя», частина серії «Україна в Суді», базується на матеріалах резонансної справи Європейського суду з прав людини «Савіцький проти України».Це історія боротьби за справедливість футболіста, скаліченого правоохоронцями.

Як зазначив режисер стрічки В. Бігун:

«Пенальті правосуддя» – це соціальна драма одного з нас. Скалічений в Україні молодий українець, полишений майже усіма, крім рідного батька й відданого правозахисника, але з незламним духом, він спромігся достукатися до сердець юристів і суддів Євросуду, й добився часткової компенсації (близько 150 000 євро). На той час це була найбільша сума, присуджена Судом українцю. Але чи він добився правосуддя? – залишається питанням.

Це надихаючий фільм, який вже побачили тисячі глядачів у багатьох країнах світу, й певен, що герої стрічки нікого не залишать байдужим. Це й для мене важливий фільм, бо – це мій перший документальний фільм про права людини. Коли ми його показали в Страсбурзі, зокрема суддям і юристам Європейського суду з прав людини, разом із фільмом «Мати» за оповіданням О. Довженка, глядачі були настільки вражені, що назвали мене «українським Спілбергом». Звісно, це перебільшення, але такий прийом додав творчих сил.

Вдячний усім, хто сприяв створенню фільму «Пенальті правосуддя» та серії «Україна в Суді» загалом. Зокрема, за фільм – талановитому художнику Олександру Педосу, автору ідеї підходу – відомому документалісту Дмитру Тяжлову. Вдячний й голові Європейського суду з прав людини в відставці Жан-Полю Коста, з яким ми співпрацюємо фільмами серії «Україна в Суді». За серію – це й інституції, такі як Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Міжнародний інститут прав людини (м. Страсбург), Відділ преси, освіти і культури Посольства США в Україні, Асоціація для відкритого суспільства PASOS (м. Прага), Балтійська школа кінематографії та ЗМІ (м. Таллінн) та низка інших осіб та інституцій.

Нарешті ми оприлюднили те, що називаю Апокрифами фільму «Пенальті правосуддя». Тепер кожен зможе детально дізнатися про обставини та значення справи з вуст героїв та спеціалістів, про феномен міліцейського насильства – від експертів. Це важливий пізнавальний й навчальний матеріал, який варто було теж донести до глядача, і він їх уже зацікавив».