Всіх вітаю. Дякую, що зайшли почитати мої відгуки про лікування від алкоголізму і також готові прочитати мою історію життя. Навіть, якщо ви її не до кінця прочитаєте, або ви взагалі випадково сюди потрапили – все одно дякую. Моя мета – розказати про свої роки в період зловживання щоб якомога більше людей прониклись цим, побачили всю серйозність цієї хвороби і дізналися, що зараз існують дійсно чудові заклади, які допомагають таким людям. І я хочу розказати про центр лікування алкоголізму який називається Матері проти залежностей https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/ в якому мені допомогли позбутися жаги до розпиття алкоголю і почати нове життя. Так, цього я досягла не за один день, тому не можна ні як викликати відразу до алкоголю якимось одним препаратом, який за раз вилікує. Боротьба з таким захворюванням, як алкоголізм, це тривала робота, але ця робота з кожним днем стає все легшою і приємнішою, особливо коли є вражаючі результати. Найскладніше у цій справі – це зрозуміти свою хворобу, свій стан і проявити бажання вилікуватись. Більшість алкоголіків не виявляють такого бажання, я думаю мене багато хто зрозуміє. Тому для цього потрібен досвідчений фахівець, психолог. Я, до того, як потрапила в Матері проти залежностей, не відчувала жаги до подолання хвороби. Мене на справді все влаштовувало, і хоча я погоджувалась із тим, що я алкоголічка, щось змінювати в своєму житті не було бажання. По-перше, я не відчувала, що вже щось можна змінити. По-друге, я не бачила цей світ по іншому, без алкоголю. Він був для мене увесь сірий та нецікавий. І тільки коли я в стані алкогольного сп’яніння, і якщо я не відключилася і в мене нічого не болить, мені хоч трохи ставало весело. Насправді все це було недовго, тому що чим більше я пила спиртного, тим потім мені ставало гірше, а рятувалась я тим же алкоголем і так по кругу. Постійні похмілля стали для мене нормою, тверезий стан був для мене біллю. Алкоголіки мене зараз зрозуміють. Тому я навіть не задумувалась, а де в Рівному лікують від алкоголізму… Можливо мене ще можна врятувати? Я дійсно думала що ні, що моя доля отака. В якийсь період мені ставало добре, коли я була п’яна і мені було на все і всіх все одно. Поки не наставало похмілля… Тож, моє життя було схоже на життя типового алкоголіка, як це не дивно.

Моя мати народила мене рано, в 17 років. Мій батько її покинув відразу ж, із-за чого мама дуже страждала. Їй завжди хотілось ще гуляти, вона не готова тоді була до материнства. Я її зрозуміла і давно пробачила… Більшість дитинства я провела у бабусі з дідусем. Коли я була вже підлітком, то почала показувати свій характер. Завжди не слухалась, робила все навпаки. І от якщо мені казали, що алкоголь – це погано, я повинна була обов’язково його спробувати. Ігноруючи те, що це серйозне захворювання – алкоголізм, яке призводить до центрів лікування алкоголізму в кращому випадку. А в гіршому всі знають – до смерті. Отже я вперше спробувала алкоголь, це було вино як зараз пам’ятаю, тоді мені було 13 років. Не можу сказати, що з того часу я почала зловживати. Але коли я вперше спробувала, то я дуже хизувалася цим і мені здавалося, що бухати це круто. Спочатку випивання були періодичними, але уже в 16 я стала пити регулярно. Купити алкоголь не було великою проблемою – десь продавали мені, а якщо ні, то моїм друзям продавали завжди. Я тоді дружила в основному з хлопцями які старші за мене, то ж проблем не було із цим. До речі один з цих друзів у віці 19 років проходив лікування від алкоголізму тут в м Рівне. Це жахливо. Жахливо що у такому віці люди стають алкоголіками. Хоча чого це я, я ж така сама була. А у жінок взагалі алкоголізм ще швидше з’являється, тому не виключено, що мені в тому ж віці теж уже потрібно було хоча б кодування від алкоголізму, відгуки про яке я також напишу.

У віці 13-14 років, коли я вперше спробувала алкоголь і коли я вперше напилася до безтями, я все ще жила у бабусі. Хоча мати і намагалась налагодити стосунки та якось можливо виправити те, що не надавала мені належної уваги, виховання, взагалі не була поряд зі мною у над важливі на той момент часи. Хоча з бабусею і дідусем мені теж не дуже подобалося жити, та я була дуже зла на матір і для мене краще було залишитися там, де я і жила. Тим паче я відчувала вседозволеність і безкарність. На мене не було управи, як то кажуть. Тож і я не зважала уваги на те, що вони мене сварять та кричать, за те що я п’яна додому приходжу. Про своє майбутнє я і не думала, просто насолоджувалася безтурботним життям і уявити собі не могла, що в майбутньому буду проходити лікування алкоголізму в рідному Рівне. І отже, коли я вперше напилася, бабуся мене дуже сильно лаяла. Тоді я перше пішла з дому, але ненадовго. Я переночувала у подруги, однієї з небагатьох які у мене були, а потім повернулася додому. І після того якийсь час такого не повторювалось, але недовго… Трішки подорослішав, коли мені вже було 16-17, то я взагалі уходила з дому на декілька днів. В той час я вже не тільки спробувала горілку, я її активно вживала. Хлопці, з якими я постійно тусила, пили частіше горілку, то ж і я не відмовлялася. Мені подобалося відчувати в такий спосіб себе дорослою і самостійною. Часто стала вештатися по клубах та просто по вечірках у когось на квартирі. І у 17 років у мене з’явився хлопець. Він був із нашої компанії, теж полюбляв випити, а як я згодом дізналася і не тільки. Зараз я не знаю що з ним і де він, але я точно знаю, що він неодноразово потрапляв у наркологічний центр Рівного. Але тоді мені здавалося що це кохання на все життя. Він був моїм першим хлопцем і майже відразу я завагітніла. Бабусі з дідусем я до останнього не казала, але не це саме жахливе. Мені не потрібна була та дитина, а до речі хлопець мене кинув відразу, як дізнався, і я просто не що не думала про здоров’я дитини, я хотіла її позбутися. Спочатку я дуже сильно напилася, потім я випила пігулку для екстреного переривання вагітності. Так я опинилася в лікарні. Не буду розказувати як про все дізналася бабуся, але то був жах. Після цього, коли мене вже виписали, я на деякий час прийшла у норму. Маю на увазі, що навіть у мене трошки почали налагоджуватися стосунки з рідними. Але не надовго. Я доволі швидко оговталася і мене знов потягнуло до того життя…

Коли мені виповнилося 20 років, я навчалася у технікумі. Пити на той момент я стала майже щодня, але в технікум я якось ще ходила і навіть щось здавала. У мене з’явився черговий хлопець (так, у мене їх було досить багато) який був справжнім алкоголіком. Йому тоді було 25 років. Він мені розповідав багато історій про те, як він у своєму місті Луцьку робив кодування від алкоголізму, які в нього потім були наслідки після кодування від алкоголізму і як він чуть не помер. Звичайно, що то йому не допомагало, тому що звертався він в якісь сумнівні заклади, як я потім зрозуміла, де йому робили кодування від алкоголізму, яке на нього не діяло, а потім на наступний день зривався і пиячив. І так нічого не змінилося, а мені було тілько в кайф те, що ми можемо з ним бухати. Я у 20 років не бачила сенсу в житті окрім розваг і алкоголю. Кожен мій день починався з думки про те, як скоріше вже випити пару літрів пива або піти на якусь тусовку і там пити все, що є. Непомітно я почала пити кожного дня, часто навіть зранку. Коли у мене було похмілля, то пару пляшок пива зранку – то було моє спасіння. А потім протягом дня я випивала багато пива або вже щось міцніше і знов засинала де прийдеться…

В 25 років я вдруге завагітніла і вдруге позбавилася дитини. Давно вже не зустрічалася з тим хлопцем і завагітніла я не знала навіть від кого. На той момент я вже стала добрячою алкоголічкою. В 25 років виглядала десь на 40, без перебільшення. Та й хлопці у мене були такі ж – маргінали, алкаші, просто бандити, і хто хочеш. Тому що зрозуміло, що я давно втратила свою вроду і перетворилася на страховисько. За собою майже не слідкувала, у мене були постійно брудні нігті, жирне волосся, погана шкіра, жовті зуби. Взагалі інколи я намагалася привести себе до ладу, але просто вже почистити нігті та вимити волосся не допомагало. Я втратила природню красу і втратила її досить швидко. От що робить алкоголь з людиною… Все це бачила моя бабуся, дідусь на той момент помер уже, а вона ще трималася і намагалася опікуватися мною. Іноді, в ті рідкісні дні, коли я була більш менш тверезою, я до неї приходила поговорити, спитати як вона. Вона ж мене все благала піти зробити кодування від алкоголізму в Рівне є наркологи, чому б мені не звернутися. Але я, уявляєте, весь час запевняла, що я можу і сама кинути пити, якщо захочу. Але я цього не хочу і все! Звичайно вона через це дуже переживала. Тому що я вже доросла і я далеко не той підліток, який колись заради розваги вживав алкоголь. У мене це вже хвороба була сама справжнісінька, яка потребувала лікування алкоголізму в наркодиспансері. Але, мене все влаштовувало абсолютно. Допоки в 27 років не трапилася бійка. Так, я побилася зі знайомим, який вкрав у мене останні 200 гривень, які в мене були. Я його лаяла і звинувачувала у всьому, ображала його останніми словами, за що і отримала. Він мене досить сильно тоді побив, але в лікарню я не зверталася. Я просто прийшла додому до бабусі, у неї заночувала, а потім вже вирішила все це виправляти. Тоді бабуся в черговий раз настояла, щоб я звернулася у центр лікування алкоголізму Матері проти залежностей. Так, їх хтось підказав і порадив саме цю клініку, мовляв там дуже хороші лікарі, які мені допоможуть. Я спершу не хотіла навіть слухати про це, але бабуся мене все ж таки вмовила, за умови що якщо мені після першого разу перебування там, після першої години не схочеться там зіставатись – то я піду.

Так я опинилася у центрі лікування алкоголізму Матері проти залежностей. Бабуся мені пообіцяла, що якщо я погоджусь на лікування алкоголізму https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/ то вона дасть мені навіть грошей, які вона давно вже відкладала. І я погодилась. Спочатку я поспілкувалась із психологом, ми дуже довго розмовляли, але після цієї розмови мені стало так легко і добре, наче я вже щось змінила в своєму житті. Після того сеансу у мене з’явилася надія, що життя в мене ще не закінчене, у мене ще все попереду. Треба тільки відповідально підійти до лікування. І так, я погодилася. Відразу скажу, що шлях був довгим, але це логічно, такі серйозні хвороби потребують багато часу за для того щоб позбавитися пристрасті до алкоголю. Отже, після того, як я потрапила на лікування, спершу мені було не по собі. Ні, не було соромно чи ще щось. Було трошки страшно. Як на мене дивитимуться? Що будуть казати про мене? Які тут лікарі? Але всі мої побоювання не справдилися. Матері проти залежностей – це одна велика сім’я, де тебе розуміють, люблять, допомагають, радять, слухають і діляться своїм досвідом. Так я пройшла повне лікування алкоголізму в м Рівне ціна якого ніщо порівняно з тим, який я маю результат! До речі бабуся як і обіцяла оплатила все, за що я їй буду все життя вдячна. Також я буду завжди дякувати лікарям і засновникам цього медичного центру, за їхню працю, за надання можливості людині почати все спочатку у будь якому віці. Банально чи ні, не знаю, але за весь період перебування тут мені найбільше сподобалися групові заняття. Там я відчувала себе особливо захищеною і ніби всі ці люди – це моя сім’я. я розуміла кожного, як і кожен розумів мене. З багатьма з цих людей я досі підтримую зв’язки, ми часто збираємося пограти у щось, покататися на велосипедах, навіть сходити в кіно можемо. Я і на вигляд стала зовсім іншою людиною, це навіть бабуся помітила, та тут хто завгодно помітить! Рік лікування алкоголізму в Рівному в Матері проти залежностей змінило мене повністю, чому я дуже рада. Хоча чоловіка в мене ще немає, але я вірю що все ще попереду!

От так і закінчується моя історія, і дуже добре що закінчується вона хепі ендом. Задля допомоги таким же як і я, я можу порадити звернутися у Матері проти залежностей, вони знаходяться у Рівному на вул. Горохович А, 19. https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/ ось це актуальний сайт, де можна ознайомитися трохи і почитати про центрі лікування алкоголізму. Ось ці номери до речі (097) 000-46-71 і (099) 000-46-71 також актуальні, саме по ним бабуся дзвонила туди. І на останок що я скажу – я вже майже рік твереза! І це факт. Тож не зволікайте, вперед у нове здорове і щасливе життя!