Лікування наркоманії Рівне “Матері проти залежностей”. Історія наркомана і лікування наркоманії. Чи можливо позбутися залежності?

Вітаю. Я тут вперше, як і вперше пишу так відверто про своє життя. Справа в тому, що я був наркоманом. Так, саме був. Тому що я рік тому пройшов лікування наркозалежності в Рівному в реабілітаційному центрі для наркозалежних. Але сама моя історія дуже сумна і страшна, але вона актуальна для нашого часу, коли рівень наркозалежності росте з кожним днем. Мені зараз 36 років, ще рік тому я виглядав напевно на всі 60 при чому я виглядав дуже не здорово. А як іще може виглядати наркоман з 10 річним стажем? Це ще диво, що я дожив до своїх років. Ви знаєте, я не дуже хочу розповідати як я вперше спробував наркотик, тому що не бачу в цьому сенсу. Перший раз, то як вперше у 13 років спробувати пиво. А от далі вже все страшніше. Вживати регулярно я почав років з 19. Я тоді не дума ні про яку фізичну чи психічну залежність від наркотиків, мені взагалі було байдуже на залежність і на те, що я наркоман. От просто плювати я хотів. Мене цікавив тільки той кайф, який я отримував від різноманітних речовин. Не сказав би, що я від ЛСД отримував кайф, але його я вживав також. Все це типу канабісу, марок, екстазі, то був дитячий садок для мене. По справжньому все почалося з амфетаміну.

м. Рівне, вул. Горохович А., б. 19

(097) 000-46-71

(099) 000-46-71

https://narkohelp.com.ua/likuvannya-narkomaniyi-rivne-luczk-reabilitaczijnyj-czentr-dlya-narkozalezhnyh-rivne/

У 20 років я ще вчився в універі і мав його закінчувати, але в останній момент я забив. От реально забив і навіть не прийшов на екзамени. Диплом я не отримав, та я й не засмутився. Так вийшло, що батька я не знав все своє життя, а отже і ріс без нього, а мати померла коли мені було 12. Тобто виховувала мене бабуся, яка теж померла доволі скоро після інсульту. Так я залишився один. Одного разу навіть намагався батька знайти, але, як мені потім казали дальні родичі, він мене і бачити не хотів. Та і бог з ним, не сильно й хотілося… От так я відчував якусь безнаказанність, мені було нудно постійно, а ще я був пофігістом. От просто мені плювати було не те шо всіх, мені і на себе було плювати. Головне це знайти чим вмазатись та кайфонути. Так, з кожним разом мені треба була більша доза, так воно все влаштовано. А, і ще забув сказати про себе важливу, звідки ж я брав гроші на все це задоволення. У мене залишилася квартира, від мами та бабусі, і бабусину я продав, типу гроші відклав собі, а жив у маминій. А ще я грав на гітарі і навіть виступав з групою, за дешеві гонорари, але на щось вистачало. От так я доволі швидко пройшов всі чотири кроки до виникнення наркотичної залежності, як кажуть, і став повністю залежним від речовин. Тусовки, концерти, наркотики – це все було моє звичайне життя. Ну і ще інколи якийсь підробіток, не самий важкий, зазвичай через знайомих, щоб кілька сотень майже за нічого заплатили. І я цим користувався. Не всі мої знайомі тоді знали про те, що я вживаю, та і стаж у мене був невеликий, ззовні так і не скажеш. Вживав я або сам або з такими з торчками, але вони були уже конкретні наркомани. Яким потім і я стану. Один з них потім якимось дивом потрапив на анонімне лікування наркозалежних в Рівному, не знаю куди, у якусь дешеву підпільну клініку, але там він і помер, не знаю від чого правда. Мені було все одно, я продовжував жити таким самим життям. Мушу сказати, що перед концертами, а були вони в нас доволі рідко, я не вживав нічого, міг тільки випити коньяку. Алкоголь не те щоб мене не приваблював, але я від нього не отримував ніякого кайфу. Та й голова боліла постійно, навіть від невеликої кількості. Тільки от коньяку міг дозволити собі. Не сказати, що з наркотиками мені було добре, коли починались вихода, всі залежні знають, що якщо не прийняти нову дозу, то кошмарити буде сильно. Але я знав де дістати те що мені потрібно і я знав що мені стане добре. Цей круговорот було не спинити ніяк, окрім кодування від наркоманії. Та хіба ж я думав про це, коли вживав нову дозу. Це звичайне життя звичайного наркозалежного от і все. Як я міг самостійно перед концертами не вживати нічого, я не знаю, напевно на мене діяли ще якісь слабкі наркотики, які полегшували мій стан. Не супер мені було, але я міг відіграти нормально концерт і навіть повеселитися. І здавалося б, чому не стати як всі нормальні люди, не випити пива та й додому спати піти. Коли пізнаєш весь кайф на наркотиків, то так просто ти його вже не забудеш і це факт. А також жахливі наслідки вживання наркотиків і їх різкої відміни змушують знов і знов повертатися до них. Тут допоможе тільки хороший наркологічний диспансер, в Рівному я знаю як мінімум один – той, в якому лікувався і про який я вам розкажу. Але спочатку я хочу змалювати всю картину тих часів. Згодом у нас з музикою та й взагалі з групою почалися проблеми. Із-за того що я торчав постійно і на репетиції міг прийти під кайфом, це дратувало всіх. Якщо перші пару разів мені це простили, то коли таке повторювалось кожного разу, то постало питання про мою заміну. Я тоді ледь напружився, хоча в душі мені було уже все одно. Група і так не приносить нормальних грошей. З піснями у нас щось постійно не складалося, починалися суперечки. Часто я просто уходив посеред репетиції, тому що починалися дискусії, які мене зовсім не цікавили. Яка буде пісня така й буде, бог із ним. Потім і взагалі ми перестали щось нове випускати і грати, і от так якось ми завершили свою так звану кар’єру музикантів. Хочу брешу, наш вокаліст і далі пішов у музику, навіть зробив свій проект, доволі успішний. А мене це зовсім не цікавило, я поринув у темну яму наркотиків. Мій колега по групі, теж гітарист, єдиний, хто залишився з мною в більш менш нормальних стосунках. Але коли він починав мене повчати і говорити, що мені терміново треба лікування наркозалежності, тому що у мене самі справжні ознаки що свідчать про наявність наркотичної залежності і це видно неозброєним оком. Я йому не вірив а ще мені було байдуже. Просто все одно як я виглядаю. Мені треба були тільки гроші на дозу і сама доза, все. Врешті решт я став із ним все рідше спілкуватися, хоча він мені теж неодноразово пропонував зробити нову групу, типу я нормальний гітаріст, він теж, та і не сварилися ми з приводу музики майже ніколи. Він взагалі по натурі тихий і неконфліктний, але от мене любив повчати, що мене просто дратувало. А насправді ж він був правий і мені дійсно давно треба було відправитися в реабілітаційний центр для наркозалежних… Що ж, на цьому все не закінчилося. Я почав робити ін’єкції собі, на тлі того, що не міг пам’ятаю дістати щось що мені треба було. От реально, ніяка травка чи таблетки мене не цікавили. Щось сильнішого не міг дістати, окрім баяну який мені запропонував купити знайомив. Він сам на цій гидоті сидів і бачачи мій стан, погодився мені продати дозу, та щей у два рази дорожче. А мені то все одно скільки воно буде коштувати, мені було так погано, що хоч всі гроші свої віддам і квартиру продам. Так, от таке типове життя наркомана. Я потім доволі швидко підсів на всю цю гидоту. І звісно що ні про яку безпеку ніхто не думав. Я просто не знаю, дякувати богу, що я не заразися СНІДом якимось, жити таким життям це страшно. Коли ти у тому стані, не думаєш ні про які наслідки вживання наркотиків, ти не думаєш який у тебе вигляд, тому що перед тим, як вжити дозу тобі настільки погано, що здається ніби от от і смерть, а після дози тобі байдуже, ти ловиш кайф. Але, цей кайф не вічний. Я можна здогадатися, то тут теж треба була доза більша згодом. Дуже швидко організм отруююється і звикає до цих речовин, а потім не може без них вже функціонувати, якщо одразу кинути. Тебе ломає так, що ти здатен продати все, тільки б знайти дозу. І так, одного разу у мене стався передоз. Знову ж таки, дякувати богу, що я не помер, це просто чудо якесь. Я вижим тоді, мене кудись доставили, відкачали, все типу було добре, відпустили. Нікому не потрібен я був, та взагалі наркомани нікому не потрібні. Здохнеш собі, та й здихай. Але це не правильно, і я зараз не про жалість до самих наркоманів, а про інших, нормальних людей. Хоча такі люді рідко бувають агресивними, тому що під кайфом, особисто я, плювати хотів на всіх. Так це я, а бувають же люди які зовсім злетіли з котушок, вони можуть завдати шкоди іншим. Та банально, вони розносять стільки хвороб, це страшне. У мене теж були болячки, і досить багато. Але чому були, і зараз є, хоча я вже не вживаю, але ніхто не відміняв наслідки вживання наркотиків. Про те я все одно почуваюсь зараз здоровим, незалежним, вільним, з чудовим самопочуттям. Я пройшов успішне лікування наркоманії в Рівному в центрі «Матері проти залежностей», що знаходиться на вулиці Антоніни Горохович, 19. Адресу я добре пам’ятаю, тому що я багато разів туди їздив на групи підтримки залежних, коли вже сам пройшов повністю реабілітацію. Для мене справа честі допомогти таким самим яким я був, бо мені допомогли ж і я маю хоч якось віддячити. Хтось з вас можливо скаже, так ти ж їм гроші заплатив і напевно не маленькі. Так, гроші заплатив, але ж коли мова йде про твоє життя та існування взагалі, то гроші ти заплатиш будь які, але не завжди є гарантія того, що тебе вилікують. Тому мені дуже пощастило я потрапив на анонімне лікування наркозалежних саме в «Матері проти залежностей». Я не можу описати досконало кожен день, кожен процес мого лікування, тому що це далеко не так просто, це не як у фільмах, не так банально. Спочатку можливо трохи страшно, це нормально. Але потім ти усвідомлюєш, що потрапив у сім’ю, де такі ж самі як ти. У кожного різні і в той же час однакові історії. На території центру повна свобода, безліч цікавих занять, кіно, футбол, басейн, та що хочеш. У перші дні я був трохи забитий, та воно й зрозуміло. Я почувався не в своїй тарілці це м’яко кажучи. І на мене ніхто й не тиснув. З кожним днем я все більше став довіряти людям, які тут знаходяться. У мене зникало почуття, що мені хочуть зробити гірше. А потрапив я в цей наркологічний диспансер Рівного завдяки другові, котрий дав мені грошей. Я писав про нашого другого гітариста. Він таки запустив всій проект і доволі успішний. Саме йому я на відходняках дзвонив і кричав у трубку що я помру, що я всіх ненавиджу. А він розумів, що мені потрібна допомога. Разом із ще одним товаришем вони мені знайшли цю чудову клініку, частину оплатили, частину я взяв своїх, а точніше продав деякі цінні речі, які ще донедавна беріг на чорний день ви зрозуміли для чого. Як я погодився на цей крок? Мене майже не питали. Ні, це не було примусово чи щось таке. Хлопці на сайті клініки, саме ось цьому https://narkohelp.com.ua/likuvannya-narkomaniyi-rivne-luczk-reabilitaczijnyj-czentr-dlya-narkozalezhnyh-rivne/ знайшли номери телефонів, до речі, саме ось ці – (097) 000-46-71 і (099) 000-46-71 і самі подзвонили. Мені вони щось там сказали, типу для підробітку треба пройти психолога, ти ж вроді норм, а мені було все одно, мене підкупило що за день пару тисяч пообіцяли. Звісно це була маячна заради того, щоб я погодився. Коли я опинився там я дійсно довго спілкувався з психологом, якому я дуже вдячний, бо саме він пробудив у мене бажання лікуватися. Все чітко і грамотно, так, ці люди знають як спілкуватися із залежними. Мене не цькували, мені не пропонували якісь препарати для лікування наркотичної залежності, після яких мені моментально стануть не цікаві наркотики. Зі мною як зі своєю дитиною, завжди погоджувались, розуміли, навіть шуткували. Я не знаю як іще це все описати, здорові люди цього не зрозуміють, наркомани зрозуміють тільки якщо самі там побувають. Отже, я таки погодився, і мені в якийсь момент навіть не повірилося, що це можливо. Що я буду лікуватися, я думав цю залежність вже не вилікувати, що вона зі мною назавжди, вона просто навіки прижилася. І зараз, через рік, на питання чи можна позбутися наркотичної залежності я відповім чітко – так, можна. Я можу без цього жити, і прекрасно жити, і не думати про те, де дістати нову дозу. Ви уявіть собі, що все моє життя, кожен мій день складався з того, що я шукав дозу, потім її приймав і ходив, чи лежав, чи сидів під кайфом. Як вийти з наркотичної залежності? Це може зробити тільки нарколог в реабілітаційному центрі для наркозалежних, як от мені допомогли в Рівному. Тож завершити я хотів би тим, що я дякую кожному із центру https://narkohelp.com.ua/likuvannya-narkomaniyi-rivne-luczk-reabilitaczijnyj-czentr-dlya-narkozalezhnyh-rivne/ «Матері проти залежностей» хто долучився до мого лікування і реабілітації, я буду дякувати завжди. За те, що я уже рік, але насправді більше, тому я рік як тільки закінчив реабілітацію, тобто не вживаю я вже два роки, я чистий! Дякую всім вам за вашу працю!