Губна гармоніка з’явилася в Китаї, і в Європі про неї дізналися ще в XVIII сторіччі. Але інструмент, який наразі відомий широкому колові слухачів, належить до західного зразка. Він був розроблений Христіаном Бушманом у Німеччині, і сталося це у XIX сторіччі. 

Цікавий історичний поворот

Губна гармоніка набула широкого розповсюдження, і цьому сприяла діяльність бізнесмена Матіаса Хонера. Він не лише налагодив виробництво в промислових масштабах, але й сприяв появі інструмента в Північній Америці. Там у своєму дозвіллі його використовували афроамериканці, що здебільшого були зайняті на полі. Дуже швидко гармоніка стала часткою американського фольклору, а в 1920 роках були зроблені перші студійні записи. Інструмент знайшов своє місце спочатку в блюзі, а згодом і в інших напрямах популярної музики, зокрема:

  • джаз;
  • кантрі;
  • поп;
  • рок;
  • фолк.

Губну гармоніку використовували навіть деякі академічні оркестри.

Німеччина продовжувала залишалася найбільшим виробником інструмента. Цьому статусу не змогли завадити навіть світові війни, у яких ця країна брала активну участь. Ціна губних гармошок не дуже висока, якщо порівняти з іншими інструментами, тому вони доступні майже всім. Проте головною їхньою перевагою є компактність. Отже, якщо ви маєте намір опанувати губну гармошку, це є вдалим рішенням, адже її можна брати з собою всюди, відпрацьовувати вправи навіть тоді, коли з’являється вільний час на навчанні або на роботі.

Технічні відомості

Губна гармошка в середовищі професіоналів має назву «харп». Вона належить до язичкових інструментів, стандартні моделі не мають клавіатури. У її середині зосереджені невеликі пластини, які виготовлені з міді. Їх називають язичками. Вони коливаються від струменю повітря, яке вдуває музикант під час виконання.

Губні гармошки мають різновиди:

  1. Хроматичні. Розраховані на 12 нот в октаві. Є найпоширенішим типом інструменту. Щоб опанувати його, потрібно докласти зусиль, бути наполегливим. Але воно того варте, адже інструмент здатний відтворювати дуже красиві звуки. Технічно він являє собою дві гармоніки в одному корпусі. Перемикання між ними, а також відтворення полутонів здійснюється за допомогою перемикача.
  2. Діатонічні. Такі варіації виготовлені без інтервалів між нотами. За назвою зрозуміло, що інструмент має діатонічний стрій.
  3. Октавні. Такі гармоніки містять дві пластини, які одночасно генерують звук. Вони точно налаштовані в октаву відносно одна одної. Така конструкція робить звучання інструменту гучнішим.

У продаж надходять і специфічні губні гармоніки. Наприклад, виготовляються моделі для відтворення ефекту тремоло або для акордової гри. Також є оркестрові гармоніки, блюзові й басові. Останні, поряд з акордними, використовують в акомпанементі.

Джерело : сайт 8nota.com.ua