За даними краєзнавців, їх на Закарпатті проживає до трьох тисяч осіб. Журналісти видання DW завітали до нашого регіону, щоб розповісти, що роблять шваби у Карпатах.
Шенборн - українське село на Закарпатті, яке є і тезкою кількох однойменних громад у Німеччині. А ще тут, як і у близько десятка сіл довкола Мукачева, трапляються двомовні назви вулиць - німецькою та українською, католицькі храми, німецькі культурні осередки і є місцеві, від яких можна почути… німецьку.
Ще з 18 століття на Закарпатті проживає одна з найбільших громад етнічних німців, яких також називають швабами. У Мукачівській громаді, за різними підрахунками, все ще налічують близько 3 тисяч швабів. Про походження місцевих жителів досі нагадують їхні прізвища. Найпопулярніші тут це Ліб, Мюллер і Кізман. Ці німецькі прізвища можна побачити на десятках пам'ятників на місцевих кладовищах. У день знімань DW тут якраз зізбралися шваби, аби вшанувати померлих квітами і лампадками. Це щорічна християнська традиція 1-го листопада, яку називають Днем усіх святих.
Про те, як на Закарпаття потрапили німецькі предки місцевих жителів, DW розповіла місцева краєзнавиця та вчителька історії Катерина Бисага - теж за походженням швабка:
"Ще за часів панування у Європі династії Габсбургів, у 18 столітті, до Закарпаття навмисно переселяли німецьких ремісників, аби ті займатися тут розбудовою сіл та розвитком сільського господарства. Внаслідок кількох хвиль переїзду етнічних німців утворилося понад десяток німецьких сіл. Сім’ї вони обирали католицькі. Перші п’ять сімей у Павшині з’явилися у 1749 році. В інших селах, недалеко село Шенборн - там у 1784 році. В основному вони були з Західної Німеччини. Територія сучасної землі Баден-Вюртемберґ і Гессен. Після Другої світової війни на Закарпатті почала керувати радянська влада. Усіх місцевих, показує пані Катерина у архівних книгах, обліковували за національністю. Втім, чимало швабів боялися зізнатися, що мають німецьке коріння, бо такі родини комуністи звинувачували у співпраці з нацистськими військами. Тож чимало місцевих називалися угорцями. Прийшли комуністи. Багато зробили поганого. Вони забирали молодих людей для праці на об’єктах. Відбудовувалися заводи, шахти. І отуди брали нашу німецьку молодь. А інших просто звинувачували "ти - фашист". Навіть я вчилася в радянські часи вже, коли я казала, що я живу в Павшині, одразу автоматично називали мене фашисткою. А Павшино називали Західний Берлін. Після 1945-го окремі родини швабів радянська влада силоміць виселяла з Закарпаття до Сибіру."
Попри те, що в радянські часи католицькі храми на Закарпатті руйнували або використовували як складські приміщення, дещо таки вціліло у майже первісному вигляді. Як храм Святого Хреста у селі Павшино, в якому правлять служби уже понад сотню років. До вірян звертаються двома мовами - німецькою та українською. Править службу патер Йозеф Трунк - етнічний німець, який народився у Німеччині. Він приїхав на Закарпаття у 90-их і лишився тут, ставши священником - першим для місцевої парафії. Адже раніше католицькі патери не служили тут постійно і приїздили сюди окремо з інших населених пунктів.
DW зустріла в місцевих селах чимало швабів, які переїздили в Німеччину і чиї діти або онуки там залишилися. Але самі вони - повернулися.
Нещодавно повернувся у рідне село і шваб Михайло Ліб. Він не був удома більше року, але не тому, що виїхав за кордон. Михайло служив за сотні кілометрів звідси на фронті. Брав участь у операції ЗСУ на Курщині. Після поранення звикає до цивільного життя.
Попри те, що в пошуках заробітку і кращих умов життя місцеві шваби продовжують виїздити з німецьких сіл Закарпаття в інші регіони України або за кордон, у громаді опікуються розвитком молоді, яка ще залишається. Для дітей і підлітків зі швабських родин волонтери регулярно проводять заняття з німецької мови, історії та культури, аби ті зберегли традиції предків. Сьогодні ця група школярів з села Павшино вивчає німецькі пісні до святкування католицького Дня святого Мартина.
Розвиває спільноту німецької молоді на Закарпатті, де для всіх охочих у громаді доступні курси німецької мови та культурні події і гуртки, місцевий Німецький Дім у Мукачеві. Його офіційно підтримує федеральний уряд Німеччини, а очолює етнічна німкеня родом з Закарпаття - Юлія Тайпс.
Зараз постійними членами спільноти Німецького Дому є понад 670 місцевих жителів. З початком повномасштабної війни організація почала займатися доправленням в Україну з Німеччини гуманітарної допомоги, а також приймати делегації німецьких чиновників і волонтерів у Мукачеві, аби ще активніше налагоджувати співпрацю. У Німецькому Домі DW застала активну підготовку до різдвяної театральної постановки від місцевих школярів. Щороку вони вирушають до Німеччини, щоб представити свою громаду та виступити німецькою мовою перед іноземною аудиторією.
Підписуйтеся на наш Телеграм-канал та отримуйте новини ще оперативніше!