У 14 розділі книги «Втрачений Ужгород: професії та підприємства» Тетяна Літераті пише про вчителя й футбольного суддю Федора Куруца. Його історію авторці розповіла внучка Федора Олександра Махлін.
«Мій дідусь грав у футбольній команді «СК Русь», яка називалася «Літаючі вчителі», — розповіла Олександра Махлін, — тому що в команді були вчителі й вони в будні працювали вчителями, а на вихідних – літали на матчі літаком. У них був свій приватний літак. Цю історію поширили у фейсбуці, я також її поширила. Таня мені написала, що вона хотіла б написати про мою родину. Вона написала це мені й моїй мамі».
Віктор Мигович також розповідає про свого дідуся Василя Миговича, котрий робив меблі з лози. Його історія розміщена в 18 розділі книги Тетяни Літераті.
«Він був майстром з лозоплетіння, виготовляв меблі з лози, які возив у Будапешт, — пригадудує Віктор Мигович. — В Ужгороді його всі знали як прекрасного майстра. Усі відомі люди мали його вироби, тобто це були крісла, крісла-гойдалки, столики, побутові предмети. Кошики він плів тільки для своїх знайомих, дарував їм. Був наставником у школі глухонімих, в інтернаті. Учився у Кошице».
Тетяна Літераті над книгою «Втрачений Ужгород: професії та підприємства» працювала з початку карантину. Сюди входять доповнені статті авторки, які вона писала для проєкту «Втрачений Ужгород». Тираж книги – тисяча примірників.
Авторка книги Тетяна Літераті розповіла, що в книзі — історії про те, чим займалися ужгородці на початку 20-го століття, і про підприємства, які працювали у нас у цей час.
"Цікаво, що багато із цих підприємств не дожили до наших днів, не працюють досі. Фактично, із всього переліку підприємств працює тільки аеропорт (і те наскільки ми знаємо, з перервами), ужгородська пошта й станція ужгородських пожежників».
За словами Тетяни Літераті, з 20-го липня книгу «Втрачений Ужгород: професії та підприємства» можна буде придбати у книгарнях міста, а також знайти у бібліотеках.
Деталі у сюжеті Суспільне Закарпаття: