Лікар, який пропрацював за фахом 36 років, письменник, дослідник, колишній депутат, засновник музею. Може здатися, що ми розповімо про п’ятьох різних людей, але все це про одну людину – Іона Ботоша. Або Івана Михайловича – як він інколи теж представляється, пише видання Varosh.
Кілька років тому Іон заснував у селі Нижня Апша на Тячівщині Музей історії та етнографії румун Закарпаття. Фонд складають румунська вишивка, автентичний одяг, рушники, предмети побуту, ікони, книги, рукописи. Все збирав самостійно, досліджував, аналізував, систематизував.
Вивчаючи музей, розпитали у його засновника не лише про експонати, а й про його власну історію, життя румун, стереотипи, очікування, надії, чим жили раніше та чим живуть сьогодні.
– Перша письмова згадка про Ботошів з 1373 року. Вони жили біля Буштина (селище міського типу в Тячівському районі – ред.). Мій прапрадід мав свідоцтво про народження 1822 року. Він був вчителем у Нижній Апші, першим, хто мав освіту. Навчався у Сігеті в інституті. Був родом з Бая-Маре, а в Нижній Апші одружився на доньці священника і залишився тут. Дід за маминою лінією був депортований в Сибір, в Магадан. 25 років сидів у в’язниці, а ще 5 – у таборі. Коли його забрали, то без нього залишилося 4 дітей. Після смерті Сталіна його реабілітували, – розповідає про походження та коріння своєї родини пан Іон.