Культурний ландшафт
Культурний ландшафт – позначено як місце, де людина та природа зустрілись у співіснуванні протягом тисячоліть, що позначилось в характері ментального та вербального, виразилось в віруваннях, легендах, обрядах, релігії, та стало спадщиною теперішніх і прийдешніх поколінь. Власне, реальність видима та уявна, мислима та чуттєво-емоційна стала предметом творчого натхнення даної виставки.
Живопис та об’єкти складаються з декількох проектів, зроблених в різний час, але об’єднані за ідеєю та умовно розмежовані “між першим та другим поверхами”. Тут природа мислима як ландшафт, як нашарування тектонічних, скальних порід та складок впадин та вивищень, де утворились площини з водоспадами, флорою та фауною. Та первозданність, в якій контурна лінія зливається з жестом, в’язкості мазка, а форма ще не виокремилась з місця формотворення. Опираючись на наші тілесні орієнтири і розглядаючи картину чи об’єкт, наш погляд повертається до нас з оновленими силами споглядання, який формується простором зображального. В класичному живописі дороги сприйняття та зображення канонізовані, якщо ми “входимо” в новий простір і час, то вони мало чим відрізняються від нашого переживання часу-простору. Але, коли зображення звільняється від репрезентативної функції і в поле зображальних знаків і їх “випадкових” геометрій вступають не речі, не буття або світ відображень, а сили, тобто місце становлення сил, де неживопис, виокремившись з живопису як конструкція (механізм бачення), де мистецтво і його ефекти будуть ефектами добре зробленої конструкції, а не намірами художника.
Зробити – щоб бачити!
Створити – щоб згадати!
Автор:
Павло КОВАЧ
Народився 9 червня 1959 року в селі Свобода, Закарпатської області.
1976 – 1980 – навчався в Ужгородському училищі прикладного мистецтва. Педагог з фаху – І. Маснюк.
1993 – Член Національної Спілки художників України.