Вуличний гітарист Роман Мацкевич: «Музика — це моя душа, моє життя»

Доброю традицією для Ужгорода, а саме для центру нашого міста, стали вуличні музиканти. Куди не подивись — гітарист, імпровізатор, вокаліст, який виконує «кавери» на відомі композиції або фольклорний колектив, який нагадує, що ми — закарпатці.

0312.ua розпочинає серію матеріалів про ужгородських «бременських» музикантів, які вранці нас будять і створюють енергійний настрій на весь день та проводжають у ліжко в стилі блюз.

Першим нашим героєм стане гітарист, якого ледь не щодня можемо побачити та почути на Пішохідному мості, на площі Театральній чи на вулиці Корзо. Це місця, де хлопець ділиться з ужгородцями своєю душею — музикою. Роман Мацкевич, або Music Man, з радістю розповів нам свою історію.

Знайомство журналіста 0312.ua із Романом сталося за доволі цікавих обставин. Музикант саме займався своєю справою на Корзо. До нього підійшли патрульні та попросили грати дещо тихіше або ж взагалі покинути це місце.

«Так часто буває. Не всім подобається те, що я роблю. Комусь стиль не до вподоби, для когось я надто гучно граю. Добре, хоч патрульні в нас нормальні — адекватно пояснюють і посміхаються», — каже ужгородський гітарист.

Домовляємось про зустріч наступного дня. «Я вам, звісно, можу залишити свій номер телефону, проте, прийшовши в центр міста до обіду, ви мене обов’язково почуєте».

День зустрічі настав. Тільки-но ступивши на міст, чуємо, як гітара Романа та спритні пальці хлопця зачаровують перехожих.

«Я ще трохи пограю, а потім поговоримо», — говорить хлопець.

Допоки гітарист грає, ми, купивши лимонад, насолоджуємось музикою.

«Зазвичай, мене може зупинити дощ або ж патрульні, а от сьогодні журналіст», — сміється Роман.

«Я — корінний ужгородець. Тут народився, тут і виріс», — розпочинає свою розповідь гітарист».

— Де ти навчався?

— У восьмій школі, а потім у 20-му училищі. Так склалось, що музичної освіти в мене нема. Але, як бачите, грати мені це не заважає.

— Як все-таки опанував таке нелегке заняття?

— Якщо ти про гру на гітарі, то справа це й насправді нелегка. Почав я грати в 14 років. Друг «підсадив». Ми з дитсадка ще разом. Він грав на гітарі заради задоволення. Це, скоріш, було як хобі. З перших акордів зрозумів, що це моє. Так, було важко, але в мене було бажання.

«Скоріш за все, у мене це сімейне»

— Перша композиція, яку ти навчився виконувати?

— Це композиція гурту «Кіно». Називається «Ніч».

— Пам’ятаєш свою першу гітару?

— Так. Це була стара акустична, ще радянська гітара. На жаль, не вдалось її зберегти.

— Якими видами гітар ти володієш?

— Граю на бас-гітарі, акустичній та ударних інструментах.

— Звідки такий талант?

— У мене батьки — музиканти. Мама на фортепіано грає і співає, тато — на бас-гітарі, електро-гітарі та на ударних інструментах. Скоріше за все, у мене це сімейне.

— Тобто проблем із батьками в цьому плані не було?

— Та ні, вони мене завжди підтримували.

— Тільки музика, чи, можливо, щось інше?

— Тільки музика! На інше часу нема. Це моє життя.

«Хочу все життя грати»

— Не збираєшся розширювати масштаби своєї творчості на велику сцену?

— Крім того, що граю на вулиці, я ще й учасник гурту. «Snake city rock» називаємось. Виступаємо, в основному, на «байкерських» заходах у стилі рок, рок-н-рол. Виконуємо як свої, так і чужі композиції.

— Скільки можна заробити, граючи на вулицях Ужгорода?

— Чесно кажучи, з дня на день по-різному буває. На вихідні, звісно, заробіток більший. Не хотілося б називати конкретну суму (сміється — Авт.).

— Якби мав можливість, з ким би познайомився насамперед?

— Напевно, це члени гурту «Динамік». Доволі старий колектив.

— Усі творчі люди мають мрію, мету…

— Хочу все життя грати. Хочу, аби улюблене заняття приносило гроші.

— Називаєш свою гітару якось по-особливому?

— Моя «крошка» (сміється — Авт.).

— Як можеш оцінити свою гру?

— Ну, напевно, не мені це питання слід адресувати. Не люблю себе оцінювати. Про це мають говорити мої слухачі. Сподіваюсь, їм подобається.

«Часто просто підходять і кажуть, що класно граю»

— Тоді так: скільки акордів ти знаєш?

— Я не рахував, якщо чесно. Їх, можна сказати, тисячі. До того ж, багато залежить від стилю, який виконуєш. Тому, важко сказати…

— Якій музиці ти надаєш перевагу?

— Рок. З наших слухаю гурт «Друга ріка», «Океан Ельзи», «Скай». З російських — «Агата Крісті», «Би -2». Також слухаю «Led Zeppelin», «Metallica», «ACDC».

— Значить, класика?

— Так, безумовно.

— Що ти вкладаєш у поняття «музика»?

— Музика — це моя душа, моє життя.

— Чи були в тебе якісь пригоди, пов’язані із музикою, грою на гітарі?

— Адекватних нема (сміється — Авт.).

— Як ужгородці реагуютьна твої виступи?

— Часто просто підходять і кажуть, що класно граю.

Після завершення розмови Роман продовжував зачаровувати ужгородців своєю грою на гітарі. А 0312.ua, у свою чергу, продовжить знайомити Вас із людьми, які роблять Ужгород яскравішим!